Горілка складається з розчину води й етилового спирту, що вироблений із зерна. Вважається, що вперше спирт було виготовлено в Х столітті перським лікарем Ар-Разі виключно для медичного використання. Треба відзначити, що горілка, як і багато інших алкогольних напоїв, від початку була задумана як ліки, і тільки через деякий час стала вживатися у якості напою до столу. Так, після персів, технологію виготовлення спирту відчинили середньовічні алхіміки під час своїх дослідів у пошуках філософського каменю — вони й звернули увагу, що суміш спирту та води надавала звеселяючий ефект та підтримувала сили. Досліди з виробництвом лікарських настоянок, схожих на сучасну горілку, продовжили ченці середньовічних монастирів, які в той час виконували роль лікарів. Отримані цілющі напої називали на латині «aqua vitae» — в перекладі «жива вода» (до речі, в Україні горілку часто називають «оковита» — слово, запозичене з латинської мови). Антисептичні властивості «aqua vitae» в повній мірі оцінили за часів численних воєн: рани, оброблені горілкою, гоїлися швидше, а сам розчин надавав знеболюючого ефекту. Успішно користуючись лікувальними властивостями горілки, люди не втрачали нагоди насолодитися її «звеселяючими» якостями, і популярність суміші спирту та води як напою для застіль зростала.

На території Росії горілку вперше спробували в 1386 році — тоді в Москву була доставлена партія «акавіти» з Генуї. Українське горілчане виробництво виникло за часів Запорізької Січі. Особливістю української горілки було те, що сировиною для її приготування вперше стала пшениця (в Московській державі використовувалася жито або суміш вівса, жита та ячменю). Якість та обсяги виробництва дозволили Січі стати вагомим експортером горілки (або «Черкаського вина» — така назва напою згадується в літописах) вже до XVII сторіччя. Довгий час горілка називалася «хлібним вином» — назва вказувала на сировину, що використовувалася для виробництва напою, а слово «горілка» з'явилося тільки в XVIII столітті. На відміну від інших відомих тоді пива й алкогольних напоїв на основі ферментованого виноградного соку та меду, пшенична горілка була прозорою та походила на воду — звідси і з'явилася нова назва. Українське слово «горілка» вказує на горючість якісного напою — якщо в горілці занадто мало спирту, напій неміцний, то й горіти він не буде.
Ще з часів Царської Росії виробництво та торгівлю горілкою намагалися зробити державною монополією. Катерина II зробила винокуріння виключною прерогативою дворян — селянам заборонялося готувати власні алкогольні напої та продавати їх. Державна монополія дозволила отримувати величезну виручку з продажу горілки в казну, але й якість напою зростала завдяки масовому виробництву та ліквідації підпільного виготовлення самогону. Згодом були розроблені державні стандарти якості горілки, включаючи відомий «менделеєвский» процент спирту до води — 40%. Насправді, Дмитро Менделєєв не мав практично ніякого відношення до сучасної міцності горілки. Традиційною міцністю напою довгий час були 38% етанолу, а з часом відсоток спирту округлили до сорока для зручності виробництва.

Горілка має величезну популярність у наш час — завдяки досконалішим способам очищення вдається домогтися майже повної відсутності шкідливих домішок у спирті, що дає сучасним горілкам м'який смак і відсутність характерного запаху. Підвищення чистоти напою та розширення асортименту смаків перетворюють горілку в елітний напій, який вживається поціновувачами нарівні з витриманими коньяками та віскі. Існує кілька країн — головних світових виробників та експортерів горілки. Це так званий «Горілчаний пояс Європи»: Україна, Росія, країни Північної Європи, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Білорусь. Ці держави мають довгу історію виготовлення та споживання горілки, тому в кожній з них є традиційні рецепти, які включають різні види сировини й ароматичних добавок. Білорусь і Польща, наприклад, відомі «зубрівкою» — горілкою з додаванням запашної трави зубрівки, яка росте в Біловезькій пущі. Північні країни (Фінляндія, Норвегія) часто наполягають напій на традиційних ягодах — журавлині, смородині, брусниці, а до складу «чорної» литовської горілки входить сік чорноплідної горобини, чорної моркви та чорниці.

Традиційна українська горілка — пшенична, без добавок, класична, або настояна на перці. Україна вже давно стала одним зі світових лідерів виробництва цього напою; завдяки давнім традиціям виготовлення горілки, ідеальній якості пшениці та висококласному обладнанню заводів вона продається в багатьох дьюті-фрі світу — це свідчить про популярність наших марок серед споживачів в різних країнах. Гідним представником класичної української горілки є «Перша Гільдія». Це перша вітчизняна горілка преміум класу, яка вже встигла прославитися надзвичайної тонкістю та м'якістю смаку. Горілка «Перша Гільдія» була гідно прийнята як експертами-дегустаторами на міжнародних конкурсах, так і поціновувачами елітних алкогольних напоїв.

Обираючи горілку «Перша Гільдія» в якості сувеніра для ваших зарубіжних друзів або партнерів, ви можете не сумніватися: ваш подарунок буде високо оцінений, адже разом з неповторним смаком і преміальною якістю напою, горілка «Перша Гільдія» містить в собі саму душу українських традицій гостинності.

Купити горілку «Перша Гільдія» можна й через сервіс замовлень MyDutyFree. Але пам'ятайте: зловживання алкоголем, навіть найшляхетнішим, може принести шкоду вашому здоров'ю!