В грудні дні не йдуть, вони – летять. Спочатку повільно розганяються, а потім набирають швидкість, а остання декада місяця проноситься перед очима буквально за одну мить. Ніна знала, що і цього року Різдво прийде швидше, ніж його чекають. Здавалось, саме тому в останній тиждень перед святом всі різко кинулись скуповувати подарунки.
Цілими днями Ніна, консультант парфумерного відділу, прогулювалась між стелажами зі строкатими коробочками і тестерами, допомагаючи відвідувачам магазину вибрати потрібний аромат. Вона знала всі тонкощі кожного парфума, могла розповісти про ноти, приховані в ароматах, складні композиції і відмінності між схожими запахами. Напередодні Різдва в неї не було відбою від покупців. Ніна любила свою роботу і ніколи не скаржилася на неї.
Працюючи в парфумерному відділі, вона отримувала досить непогану зарплатню – їй цілком могло вистачати на життя і різні дівчачі радощі. Проте жила Ніна досить скромно. Більшу частину зароблених грошей вона відправляла своїм батькам – декілька років тому тато Ніни впав з драбини і йому знадобилась непроста операція. Кожну премію чи бонус Ніна переводила на рахунок мами, залишаючи собі лише на найнеобхідніше.
Подруги Ніни, які часто просили знижку в парфумерному відділі, дивувались, що вдома в неї немає жодного флакона з парфумами. Ніна жартувала, що ароматів їй вистачає і на роботі, хоча, насправді, вона просто не дозволяла собі лишні витрати. Серед усіх флаконів та тестерів, які продавались в магазині, в Ніни був один улюблений – з ім’ям Ніна. Бувало, в кінці робочого дня, коли в залі вже нікого не було, вона брала в руки тестер, схожий на кришталеве яблуко, і наносила небагато парфуму собі на зап’ястя. Вона заплющувала очі і вдихала аромат Nina від Nina Ricci – з нотами соковитого лайма, яблука, півонії та шоколаду.
Не дивлячись на любов до парфуму, напередодні Різдва Ніна згадувала дитячі мрії про доброго Санта Клауса і просила у нього тільки одне – зібрати гроші на операцію для батька. А парфуми вона потім якось собі придбає.
Наступив кінець робочого тижня, а разом з ним наближалось і Різдво. В цей день Ніна працювала без відпочинку – відвідувачів було більше, ніж за всі останні дні. В кінці робочого дня в магазин зайшов бородатий чоловік в червоному костюмі, вилитий Санта Клаус з картинки. Ніна не здивувалась, адже такі Санти ходять по всьому місту ледь не з самого початку грудня. Бородатий містер Клаус підійшов до Ніни і пристально на неї поглянув.
– Скажіть,будь ласка, а у вас продаються парфуми?
– Звичайно, Санта, ви ж в парфумерному відділі. - Ніна добродушно посміхнулась.
– Ой, ну звичайно. Отже, люба, мені потрібні ось ці. - Санта Клаус вийняв з кишені довгий список з назвами, одягнув окуляри і ткнув пальцем в графу, де Ніна побачила добре знайоме слово – N I N A.
Вона провела містера Клауса до стелажу з білими коробочками, на яких красувалось червоне яблуко і вручила бородатому Санті одну з них.
– Впевнена, ви зробили вдалий вибір, містер Клаус.
Ніна провела покупця до каси. Санта розрахувався за покупку і зібрався вже йти. Але, в останній момент він, здається, згадав щось важливе і повернувся до Ніни. Декілька секунд він пристально дивився на неї, а потім протянув їй пакетик з парфумами і додав:
– Вибачте, люба, та, здається, це ваше.
Ніна не встигла вимовити і слова як Санта вже пішов. Вона хотіла наздогнати містера Клауса і пояснити, що сталась якась помилка, але її відволікли інші покупці. Крізь скляну вітрину Ніна бачила як містер Клаус, чи просто Санта вийшов з магазину і повернув на іншу вулицю.
Ніна не могла зрозуміти, звідки взявся цей Санта і хто розповів йому, що це її улюблений аромат. Співпадінь тут бути не могло. Ніна чітко бачила назву парфумів в довгому списку бородатого покупця. Ах, можливо це актор, якого хтось найняв, щоб зробити незвичайний сюрприз! Але хто? Співробітниці з магазину, які спостерігали за сценою, були щиро здивовані тим що сталось і навряд чи це зробили вони. Написавши декілька повідомлень подругам, Ніна все ще не змогла знайти відповідь на це питання.
По дорозі додому Ніна несла в руках маленький паперовий пакетик з магазину, в якому вона працювала. Тут був її подарунок, її маленький скарб. В кишені задзвонив телефон – мама.
– Ніна, люба, послухай! В нас чудова новина. Щойно батькові подзвонили з лікарні і підтвердили, що можуть провести операцію відразу після свят – нам допоміг невідомий волонтер і це просто чудо!
Ніна сміялась і плакала від хороших новин. Вона йшла вулицею і думала, о це дійсно справжнє диво – спочатку парфуми, потім дзвінок від мами… Почався невеликий м’який сніг і вона підняла очі на темне передріздвяне небо. З висоти до неї донісся ледь чутний передзвін. Їй здалось, що в небі промайнула дивна тінь і хтось крикнув “Веселого Різдва!”. І поки Ніна вдивлялась в темряву, намагаючись переконати себе, що це все їй здалось, червоні сани запряжені оленями мчали вверх, несучи радість і подарунки всім.