– Мам, здається я закохався. ЇЇ звати Єва. В неї блакитні очі і довгі косички.

Алекс вирішив розповісти мамі про свої почуття по дорозі в магазин. Мама посміхнулась сину в дзеркало автомобіля і, не повертаючись назад, протягнула до його крісла руку. Мама завжди підтримувала Алекса і її жест, коли вона брала маленьку долоню сина в свою, залежно від обставин означав “ти все правильно робиш”, “я з тобою”, “все вийде”.

 – А Єва про це знає, синку?
 – Так, і здається я їй теж подобаюсь. – заявив Алекс гордо
 – Ну і чудово, тоді нам треба знайти подарунок і для твоєї подруги. До Різдва залишилось зовсім мало часу.

Автомобіль в’їхав на парковку торгового центру і мама з Алексом зайшли всередину. Алексу було 8 і він з дитинства не любив коли мама тягнула його з собою в магазин. Але цього разу він знав, що побачить велику ялинку і Санту, тому чемно поїхав з мамою купувати їй якийсь дуже потрібний крем.

В торгівельному центрі все світилось святковими вогнями. Кожен магазин, кожен куточок були прикрашені в найкращих традиціях Різдва, а головне видовище – величезна ялинка в самому центрі – не давала ні одному відвідувачу байдуже пройти повз. Під ялинкою веселий Санта Клаус зустрічав дітвору і вмощував їх у себе на колінах, а батьки в цей час намагались зробити якнайбільше фото на пам’ять. Алекс теж не прогавив цю можливість і розповів доброму старому про те, як він поводив себе цілий рік і що хоче знайти найкращий подарунок для своєї однокласниці Єви.

Після ялинки з Сантою Алекс відправився з мамою в магазин косметики – тут йому треба було просто набратись терпіння і почекати, поки мама вибере собі “той самий крем”, за яким вони, власне кажучи, і приїхали. Він повільно човгав за мамою між стелажами і полицями, повними невідомих йому назв, тюбиків та коробочок. Розглядаючи вміст стелажів, Алекс чув як мама про щось говорила з продавцем. Його дуже здивувало те, наскільки швидко задоволена мама зробила вибір і через 2 хвилини вони вийшли з магазину, несучи в руках маленький пакетик з сріблястим написом Lancôme.

Далі було найважливіше – знайти подарунок для Єви. Алекс загалі не уявляв, що потрібно дарувати 8-ми річним дівчаткам. Цілу годину вони з мамою зазирали в усі магазини торгового центру, але їм нічого не подобалось. Прийшов час повертатись додому і, прийнявши рішення, що книга – найкращий подарунок, Алекс взяв з полиці якусь дівчачу книжку і попросив касира загорнути її в подарунковий папір.

Увесь вечір Алекс хвилювався. Хвилювався, що Єві може не сподобатись подарунок, що в неї може  бути така книжка чи, просто, що вона чекає від Алекса чогось іншого, чогось особливого. Ну звідки йому знати чого хочуть ці дівчиська? Ось з мамою все зрозуміло – носиться зі своїм кремом, як з улюбленою іграшкою. Ще не розпакувала, а вже обдзвонила всіх подруг і розказала про покупку.

Прийшов останній навчальний день перед канікулами. Алекс з нетерпінням чекав на зустріч з Євою, а особливо того моменту, коли він подарує їй свій подарунок. Мама відвезла Алекса до школи і повернулась додому. Через пів години вдома стартувало генеральне прибирання. Не те щоб мама його планувала, вона просто ніде не могла знайти свій крем. Його не було на звичному місці - на полиці в ванній, тому вона почала шукати його по всьому будинку. На кухні, в шафі, в кімнаті Алекса, під диваном в вітальні і, навіть… в холодильнику. Але бажана баночка зі сріблястою кришечкою, здавалось, провалилась крізь землю.

За вечерею мама розпитала Алекса і батька чи не бачили вони її крем. Але двоє чоловіків нічого про нього не знали. Потім Алекс захоплено розповідав батькам про те, як Єві сподобався його подарунок! Задоволена дівчинка навіть сказала, що нічого кращого їй не дарували. Ну ось, Алекс, а ти так хвилювався.

Після вечері задзвонив мамин телефон – незнайомий номер. Сидячи в вітальні, Алекс мимохідь почув, як змінювались мамині інтонації. Спочатку вона здавалась дуже здивованою, потім, навіть, трохи сердитою, а потім голосно сміялась і до кінця розмови тон її був веселим. Трошки згодом мама зайшла в вітальню, ховаючи руки за спиною заговорила до Алекса.

 – Синку, мені здається ти сьогодні не зробив одну дуже важливу справу.
 – Яку, мам? – Алекс не відривав погляд від телевізора, де зараз йшли дуже цікаві мультики
 – Не віддав подарунок Єві

Алекс повільно перевів погляд на маму, в його очах промайнуло сум’яття, яке змінилось здивуванням. Мама витягла руки з-за спини – там вона тримала ту саму книжку в не розкритій упаковці. По зім’ятим куточкам паперу було видно, що останній час книга провела в якомусь не зовсім підходящому місці. В будь-якому випадку, мамі було не важко знайти її під матрацом Алекса.

 – Мам, вибач… Я… Я просто хотів подарувати Єві найкращий подарунок… 

Але мама вже знала, що це був за подарунок. Тому що 15 хвилин тому мама Єви повідомила їй, що дарувати маленькій дівчинці крем для дорослих, м’яко кажучи, не дуже правильно.

Наступного ранку мама та Алекс їхали до Єви. Алекс, пристібнутий в своєму кріслі сидів з опущеним поглядом. Коли машина зупинилась, мама повернулась до хлопчика і взяла його за руку. Він знав, що мама не ображається, але йому було дуже соромно перед Євою. Мама лагідно посміхнулась і протянула сину книгу в дещо пошарпаному подарунковому папері.

Повертаючись додому, Алекс розповідав мамі яка цікава виявилась книга і як вони з Євою по черзі читали один одному маленькі розповіді. Мама вела машину і посміхалась, а на передньому сидінні стояв маленький пакет зі сріблястим написом.